“Квест для вихователів”

Хто думає, що вихователі не вміють радіти та розважатися, як діти? 29 вересня, під час квесту приуроченому Всеукрами переконалися, що вихователі веселі, кмітливі, винахідливі.

“1 вересня”

Настала осінь… На вулиці відчувається прохолода, але  не у ЗДО “Малятко”! Адже, день 1го вересня зігрів дітей цікавими гостями, веселими іграми та драйвовими танцями:) Головні герої свята смішна Кішечка, яка ще не знає для чого їй отримувати знання у житті та поважна Книжка, яка ознайомила присутніх з цінністю нової інформації . Дошкільнята були залучені до завдань від гостей, а на завершення свята взяли участь у дитячій святковій дискотеці з мильними бульбашками. Від адміністрації закладу хочемо побажати колегам, щоб невичерпна енергія, ентузіазм, натхнення та самовіддана праця не полишали вас ні на хвилину! Успіхів!

“Україні 30”

У п`ятницю 20 серпня, напередодні 30річчя Незалежності України, вихованці садка разом із педагогами полетіли у цікаву подорож  на авіалайнері “Україні 30”. Дорослі виконували роль борт-провідниць,а керувала нашим літаком капітан – директор Ольга Михайлівна. Дітки  одягнені у вишиванки, у святковій атмосфері насолоджувалися концертом від дитячого колективу “Постолята”. Олесь Заїка виступив із композицією “Заспіваймо пісню за Україну”. Дівчата- сестрички виступили з акробатичним номером “Сестри”. А на завершення подорожі наші вихованці виконали таночок”Літак” та заспівали гімн України .

“Ігри патріотів”

У ЗДО «Малятко» відбулись «Ігри патріотів» приурочені Дню Конституції України. Вихованці садочка мали змогу пройти 5 зупинок: танцювальну, музичну, патріотичну, пізнавальну, творчо-креативну. Вони заспівали Гімн України, затанцювали улюблений танок «Гопачок», повправлялися у розмальовуванні символів України та показали свої знання у вікторині про Батьківщину. На завершення всі учасники взяли участь у флеш-мобі, на якому затанцювали танок «Я люблю Україну свою» 😉

“Вітамінна пора року”

Літо… Скільки смачненьких овочів, фруктів, ягід достигає і смаком яких ми можемо вдосталь насолодитись! На завершення тематичного тижня “Вітаміни для кожної дитини” керівник гуртка “Логоритміка” Карасьова І.П. організувала виставку-конкурс дитячих малюнків “Улюблена ягода, фрукт, овоч”. Були представлені роботи вихованців ясельних, молодших та середніх груп. Старші дошкільнята, як члени жюрі, обирали найкращі малюнки. Всі учасники виставки-конкурсу отримали подаруночки.

“День друзів”

Чи легко жити нам без друзів? Чи цікаво проводити дозвілля без друзів? Діти стверджувально кивають головою і відповідають “НІ!”.

Так, нам необхідно подумати, провести вільну годинку наодинці з собою, але ж ритм нашого життя показує, що все швидкоплинне і швидкозмінювальне. Давайте залишимо постійним одне – наших безцінних друзів!!! 🙂

“Еко-торбинки в садочку”

МИ ЗА ЧИСТОТУ ПЛАНЕТИ!

Розмаїтий світ довкола спонукає дошкільнят досліджувати й експериментувати.

Однак часто дитина не усвідомлює, що може зашкодити довкіллю. Ви можете навчати дітей дбайливого ставлення до природи, сортування сміття, свідомого споживання на прикладі повсякденних справ або домашніх обов’язків.

Так дошкільня усвідомить свою причетність до чистоти довкілля та майбутнього планети.

Для початку, давайте ознайомимо наших дітей зі шкодою поліетилену для планети та чому потрібно використовувати еко-торбинки!

“У пошуках великодніх кроликів”

Старші дошкільнята сьогодні практикували свої навички орієнтування у просторі. Вчились знаходити предмети відповідно до схематичного зображення!
Квест «У пошуках Великодніх кроликів»

🐰

Дякуємо, всім працівникам, які приймати участь у квесті!

Просторове орієнтування – це складний системний механізм, в основі якого лежать процеси сприймання та уявлення, беруть участь зоровий, слуховий, кінестетичний аналізатори.

Просторове орієнтування – це:

•      знання власного тіла;

•      розрізнення ознак (форма, величина);

•      відношення предметів (напрямки, положення, віддаленість);

•      орієнтування дитини у просторі і т.д..

Впродовж свого розвитку дитина проходить чотири рівня розуміння простору(за Т.А. Муссейнбовою).

На першому етапі вона виділяє тільки ті предмети, які контактно близькі до неї, а сам простір ще не виділяється.

На другому етапі дитина починає активно використовувати зорове орієнтування, розширюючи межі навколишнього простору й окремих ділянок у ньому.

Третій етап характеризується осмисленням віддалених від дитини об’єктів і збільшенням кількості ділянок, виділених у просторі.

На четвертому етапі відображення простору носить вже більш цілісний характер, коли діти розширюють орієнтування в різних напрямках, розташування об’єктів у їх взаємозв’язку й обумовленості.

Якщо на першому етапі діти сприймають предмети в просторі конкретно, як віддалені один від одного і не пов’язані з простором, то пізніше вони усвідомлюють сам простір в сукупності з об’єктами, що знаходяться в ньому.Таким чином, процес відображення простору і орієнтування в ньому у дошкільнят відбувається від дифузного, нерозчленованого сприйняття з виділенням окремих об’єктів поза просторових зв’язків до поступового вичленення з подальшим інтегруванням.

М.А.Васильева, В.В.Гербова і Т.С.Комарова виділяють наступні періоди у формуванні орієнтування в просторі:

1. Діти у віці з 3 до 4 років розуміють слова: спереду – ззаду, вгорі – внизу, ліворуч – праворуч, на, над – під, верхня – нижня поличка.

2. У віці 4-5 років діти можуть визначати напрям руху від себе: направо, наліво, вперед, назад, вгору, вниз, вміють розрізняти ліву і праву руку.

3. У 5-6 років діти позначають словами своє місцезнаходження серед предметів і людей, а також положення одного предмета по відношенню до іншого.

4. До 7 років діти вміють повністю орієнтуватися в просторі і на аркуші паперу в клітинку.

До кінця дошкільного віку дитина повинна оволодіти такими навичками:

·        способом розчленованого сприйняття площини(аркуша, стола, дошки, картини);

·        елементарними способами аналізу обмеженого простору;

·        умінням активно діяти в межах площини, яка сприймається;

·        умінням сприймати «малий простір» і діяти в його межах.

Можна виділити три категорії засвоюваних дитиною знань про простір:

·        розуміння віддаленості предмета та його місцезнаходження;

·        визначення напрямків;

·        відображення просторових відносин.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТЕАТРУ”

У нашому садочку ми не забули відзначити це свято. Педагоги порадували малят виставами лялькового театру, а старші дітки приймали безпосередню участь. Це було ось так:

ЦІКАВІ ФАКТИ про театр з Вікіпедії:

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРУ

Театр ляльок — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами і формами, наприклад, бути об’ємними або плоскими), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок «вживу» — коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками.

Основною ідеєю театру ляльок, в незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою (майже завжди), культурною подією з дидактичним, інформаційним або ішим акцентом (функціональна сторона театру ляльок, театру і взагалі мистецтва). За допомогою ляльок актори театру ляльок (називаються лялькарі) здатні створити яскраві о́брази, передати характерні риси людського характеру і/або форми поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок (а подеколи і без слів, а лише грою) повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести.

Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичай, існує голосовий супровід — це найчастіше «озвучування» ляльок (їхні ролі, які, знову ж таки, найчастіше читають лялькарі, подеколи інші особи або одна особа), також у ляльковій виставі може бути оповідання (роль оповідача), що може бути як на виду глядачів, так і поза їх очима. Дуже часто, особливо в національних театрах ляльок, вистави відбуваються під акомпанемент музичних інструментів, з використанням інших видів традиційного мистецтва тощо.

Театри ляльок розрізняють за конструкціями ляльок та засобами їхнього керування на такі види:

  • театри горішніх ляльок — рукавичні, тростьові, демонстрування вистав з ляльками найчастіше відбувається над ширмою, що закриває акторів. У всіх означених випадках актор, що рухає лялькою внизу неї, а лялька — відповідно нагорі;
  • театри нижніх ляльок або маріонеткові театри — використання маріонеток, тобто ляльки рухаються за допомогою ниток або дроту, а актори, що ними керують, у більшості випадків над ними;
  • театри, де ляльки не вгорі, і не внизу акторів, що ними управляють — до цієї групи належать величезне число різновидів лялькового театру, зокрема, знаменитий театр тіней (з усіма його національними підвидами, як скажімо, яванський ваянгтурецький караґьоз чи його грецька адаптація карагіозіс), а також театральні видовищавертепного плану (український вертепбілоруська батлейка тощо), а також різноманітні види синтетичного театру ляльок (можна виділити в окремий вид) — від маріонеток, що управляються не вгорі, а на рівні акторів (з національними підвидами, як японський бунраку) до перевдягнених у ляльки акторів (доволі популярний нині вид костюмованих вистав можна розглядати і як вид лялькового театру).

Різноманіття форм і характеру вистав театрів ляльок обумовлено найчастіше національними традиціями (так, у деяких країнах театр ляльок був першим і тривалий час навіть єдиним) видом театрального мистецтва), а також специфікою постановочно-драматургічних завдань, що стоять перед акторами, умовами, в яких відбуваються вистави та взаємозв’язком з іншими видами мистецтва (графіка, народна іграшка, скульптура, театр масок тощо)[1].

Яскраво проявляються методи творення театру ляльок в залежності від його функціональності — подеколи за допомогою театру ляльок виголошувалась їдка сатира проти існуючих порядків і владоможців (повсюдно в Європі за Середньовіччя, коли лялька дозволяла собі сказати те, чого не могла виголосити людина), а у цілій низці країн Сходу завдяки виключній майстерності засобом лише традиційного театру тіней досягалась постановка масштабних героїко-епічних сказань, любовних історій зі значною кількістю акторів і подій, або реінісценцій на тему національної історії. А наприклад, український вертеп — це своєрідна різдвяна оповідь про Христа і біблійні події.

Головною ж неодмінною рисою будь-якої лялькової вистави є вміння розважити глядачів, а часом не лише спонукати посміятись, а й поміркувати.

З ІСТОРІЇ ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК

Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античній літературі, відомо також, що в і Давньому Єгиптібули театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів.

З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в Китаї (куй-лей-сі), ЯпоніїІндіїІндонезіїтощо.

Улюбленим героєм театрів ляльок у Європі (від Середньовіччя) завжди був розумний, дотепний представник народу:

Виготовлення ляльок, зокрема великого розміру, приміром з пап’є-маше, практикувалося й зустрічається в наш час для участі у святковій ході, скажімо під час карнавалів у ІспаніїФранції та Німеччині.

У Туреччині (від доби Османської імперії) та в прилеглих народів (наприклад, у вірмен) поширення набув театр тіней караґьоз.

До початку XIX століття народний театр ляльок поступився напівпрофесійному — у період розквіту романтизму місцева інтелігенція починає ладнати аматорські лялькові вистави, що часто поєднуються з вивченням і збереженням народних традицій. Дуже швидко на це приходить мода — і ось уже відвідання таких, часто ліричних або сатиричних вистав, нерідко з додаванням етнографічних чи соціальних деталей і дуже часто на невибагливий сюжет про кохання людей з різних станів суспільства, стає дуже популярним в середовищі освіченого міщанства. Відомо, що навіть класики світової літературиЖорж СандАнатоль ФрансМоріс Метерлінк і Бернард Шоу писали для лялькового театру.Вистава Punch & Judy Show

У ХХ столітті розвиток театру ляльок в країнах світу пішов різними шляхами — у англомовному світі (Велика БританіяСША) лялькарі лишились аматорами, однак завдяки комерціалізації головного персонажа національного театру ляльок Панча, вистави Punch & Judy Show, що показуються на свята або на ярмарках користуються незмінною популярністю. Мандрівними лишаються здебільшого і трупи лялькарів у романському світі, включаючи Латинську Америку, де європейські традиції поєдналися з індіанськими та африканськими. У низці країн Європи, зокрема Франції, Німеччині, Чехії, Польщі, Україні, Росії тощо ляльковий театр став одним із видів класичного театрального мистецтва, а його провідниками стали дуже часто стаціонарні заклади культури — лялькові театри.

Так, у СРСР, де мистецтво було одним із чинників державної пропаганди, наряду з мережею державних драматичних театрів по всій країні було створено мало не в кожній великій адмінодиниці дитячі, і зокрема, театри ляльок (наприклад, станом на 1970-ті в СРСР нараховувалось близько сотні театрів ляльок). Подібна ж ситуція склалась після ІІ Світової війни і в країнах Соцтабору, хоча без сталих традицій, які існували до того, театр ляльок в Україні чи Чехії ніколи б не зміг досягнути сучасного рівня професійності. Найстарішим професіональним театром ляльок у Європі та світі традиційно вважається чеський Театр Спейбла і Гурвінка, відкритий у 1930 році. Однак, заради справедливості, варто зазначити, що перші стаціонарні театри виникли у німецькомовних країнах, і зокрема першим був Мюнхенський театр маріонеток, що відчинив свої двері ще 1900 року, а задуманий як дитячий стаціонарний театр ляльок його творцем Йозефом Леонардом Шмідом (Josef Leonhard Schmid18221912) був ще в середині XIX століття.

В цілому на кінець ХХ — початок XXI ст. склалось декілька потужних шкіл лялькарів зі своїми, в першу чергу, типами ляльок, манерою ведення вистав тощо — пострадянська, зокрема українська та російська, центральноєвропейська, зокрема чеська і польська, західноєвропейська, зокрема, німецька і французька, а також дуже оригінальна китайська.

Всі держави Центральної Європи, де театри ляльок були державними установами (закладами культури) після економічних негараздів 1990-х не тільки зберегли, а й розвинули діяльність лялькарів. Стаціонарні театри ляльок нині з успіхом працюють в Польщі (десятки, понад 30, майже в кожному більш-менш великому місті, також і приватні від 1990-х років), Росії та Україні (в кожному обл-, республіканському або крайовому центрі, подеколи в інших великих містах), ЧехіїБолгарії (бл. 10), РумуніїБілорусі (в МінськуГомеліМогильовіБерестіГродноМолодечно), країнах ПрибалтикиУгорщині. Наприклад, у Чехії нині функціонує близько 300 аматорських колективів лялькарів та 12 стаціонарних театрів ляльок зі своїми сценами[2].

Розвиток театру ляльок на сучасному етапі, як і решти видів мистецтва, виявляє декілька протилежних тенденцій — з одного боку етнізація, тобто консервування, подеколи розшукування національного коріння в театрі ляльок, з іншого боку — осучаснення театру ляльок — останнє стосується як модернізації сюжетики вистав, так і активного використання під час вистав досягнень технічного прогресу, скажімо відеоряду, кінозображень, якихось спецефектів тощо. Дуже корисною формою взаємообміну досвідом і традиціями є проведення різноманітних, в тому числі вуличних, як національних, так і міжнародних фестивалів театрів ляльок.

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК

Першим театром ляльок в Україні, традиції якого сягають у Пізнє Середньовіччя, можна вважати вертеп.Дивись основну статтю: Вертеп

Героєм народного театру ляльок в Україні в пізнішу добу став Запорожець.

Перший професійний театр ляльок в Україні  — в Чернігові було засновано у 1921 році Віктором Швембергером. В Києві (тепер Київський державний академічний театр ляльок) було засновано 27 жовтня1927 року як філію Театру юного глядача за ініціативою народних артистів України О. І. Соломарського та Дєєвої І. С.. Перший театральний сезон було відкрито 2 виставами — «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Етібовим у постановці П. Щербатипського.Дивись основну статтю: Київський державний академічний театр ляльок.

Розвиток лялькарського мистецтва в містах України набував значної динаміки з утворенням державних закладів — театрів ляльок, у 1950-ті1970-ті і в 1990-ті (вже за незалежної України).Дивись також: Категорія: Театри ляльок України.

Нині в Україні функціонує близько тридцяти державних і комунальних театрів ляльок та декілька приватних, практично в кожному облцентрі та інших найбільших містах країни.

В Україні організується і проводиться низка популярних Міжнародних фестивалів лялькарів, зокрема «Інтерлялька» (м. Ужгород), «Подільська лялька» (м.Вінниця), «Золотий Телесик» (м. Львів), «Дивень» (м. Хмельницький) тощо.

Однією з тенденцій у деяких українських театрах ляльок є виготовлення ляльок за давніми українськими традиціями — їх використовують, зрозуміло, у виставах за адаптаціями українського фольклору.

Як і всюди, в Україні театри ляльок є найбільш відвідуваними під Новий Рік, коли не лише демонструються різдвяні спектаклі (в тому числі і за біблійнимиісторіями), й готуються спеціальні новорічні вечори та вистави.

ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

В ЗДО “Малятко” було проведено цикл виховних заходів з питань повторення знань з безпеки дорожнього руху у формі занять, бесід, уявних мандрівок, інсценізацій, сюжетно-рольових ігор та театралізованих вистав. На загальній дошці закладу, де кожен бажаючий педагог може взяти у роботу матеріали, були розміщені пам`ятки з питань правил користування громадським транспортом та правил поведінки в ньому, попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

З батьками дітей проведені бесіди, для привернення уваги на проблему щодо забезпечення захисту життя і здоров`я дітей в процесі дорожнього руху, поліпшення засвоєння дітьми норм безпечної поведінки.